Повідомлень у темі: 29

[FOFA]

[FOFA]

[FOFA]

Немного диких ливанских гор

[FOFA]

Повідомлення відредагував FOFA: 21 November 2018 - 12:15

[FOFA]

[FOFA]

 

 

Трішки буковок із майбутньої статті в журнал

 

Місто, яке я боявся, про яке дуже мало інформації, в яке мені говорили не їхати, в якому, як було мені відомо, фотографувати взагалі майже заборонено і краще не діставати камеру. Ну що, 70 кілометрів від Бейрута і я добрався до першої моєї загадки Лівану - місто Тріполі.  Страшно виходити з машини, навколо божевільня: вуличні торговці, таксі які весь час сигналять, багато цікавих та колоритних людей, військові на майже кожному перехресті. На вікнах та балконах висять плакати якихось людей, якісь незрозумілі рекламні вивіски з минулого століття, на багатьох будинках видно сліди від куль, вибиті вікна, тріщини в стінах. Між будинками іде павутина кабелів, я такого ніде більше не бачив як в Тріполі. Підіймаєш голову вверх і ти ніби як в якийсь клітці і так повсюди. Я знайшов платну стоянку та припарковав автомобіль, запитав чи це безпечно, сказали так. Починаю свою саму екстремальну та божевільну екскурсію свого життя. Спина покривається холодним потом, але я сам затіяв цю авантюру та потрібно довести її до кінця. Повсюди величезний галас, продавці рекламують найсвіжіші банани, таксисти в пошуках пасажирів весь час сигналять, всі їздять на стареньких «Мерседасах», їм років по 30, всі страшенно побиті, в салоні сантиметр пилу повсюди, їх навіть більше ніж в Албанії, я такої кількості однакових машин ніколи не бачив. І тут мене за плече бере чоловік років 60, він продає гранати, не ті які зриваються, а ті які дуже смачні та корисні. Він пропонує його сфотографувати та дуже мило посміхається. Я посміхаюся в відповідь. Пройшов метрів 500, мене раз 8 попросили сфотографувати, то таксист, який сидить на стільчику біля машини, то продавець лавашів. Я починаю відчувати себе більш впевнено, люди дарують посмішки, а не агресію, хоча розслаблюватися не варто. І знову ці сигнали, за 15 хвилин шаленієш від цих звуків навколо. Я майже і не помітив як зайшов в територію старого міста, вулиці стали дуже вузькими, замість асфальту просто земля з калюжами. Повсюди щось продають, тут печуть хліб, біля хліба чистять взуття, тут розділюють м’ясо. На мене особливо ніхто не звертає увагу, всі займаються своїми справами, я ходжу та фотографую, вони в відповідь посміхаються. Я захожу все далі і далі в глибину старого міста, навколо мене часто бігають діти, піднімають галас та просять сфотографувати. Інколи в будинках немає світла, вирвані двері, рами з вікон майже випадають на вулицю. Таке враження, що на деяких вулицях ще вчора були бойові дії. Я іду в перед до Цитаделі, інколи прохожу вулицю на одному диханні, настільки вона буває моторошною, заходиш в вуличку, вдихаєш, через 100 метрів видихаєш. Є вулиці, які я бачу та просто іду в іншу сторону, поки не готовий по ним іти, вони занадто якісь страшні, а інколи втрачаєш мову, від того що бачиш на вулиці, як живуть люди. Бейрут процвітає та сяє від розкоші, в Тріполі будинки розвалюються на очах. Корупція в країні дуже велика та кошти до регіонів майже не доходять. Чим далі я просуваюся в старе місто, тим цікавіше та колоритніше стає, і виявляється 5 хвилин назад мені було не страшно, страшно зараз. Люди живуть дуже бідно, але вони з радістю і тут просять їх сфотографувати та проводять посмішками. Ніхто не разу не захотів гроші за фото. На зустріч іде хлопчик з цікавим чайником та всіх бажаючих поїть чаєм. Довго прогулюючись по старому місту, я все таки дійшов до цитаделі. Біля неї стояли 5 невеликих танчиків, декілька вантажівок військових та пару десятків військових з автоматами. Я виключив камеру, привітався з ними та пішов в середину. Сама споруда мені особливо була не цікава, але з башти цитаделі відкривався красивий вид на лабіринти Тріполі. Я сфотографував, сів та почав насолоджуватися тисячами малесенькими будинками старого міста Тріполі. Це місто мені стало якимсь дуже теплим та мега колоритним. Я чекав негатив, а отримав посмішки.

Я поселився в апартаментах на околиці старого міста. Ввечері за кілометрів два від готелю були постріли. Як сказали місцеві, якщо в Тріполі Ви чуєте постріли, не потрібно боятися та ховатися, просто хтось загинув на війні в Сирії та його хоронять зараз. Сьогодні хтось загинув та його хоронили. А ввечері в кафе, де я вечеряв, чоловіки показували які в них пістолети. Як я розумію це нормальні речі для них.

Якби я лишився тут ще на день, я б вже не боявся і пішов би в ці самі страшні вулички, зайшов би до когось в гості. Але потрібно рухатися далі. Мене чекає гірський Ліван.

[FOFA]

 

 

[Хмурый]

А что не так с хотьбой?)
Снимаю с стабилизатором

3х осевой?

 

Гопру цепляй при езде в авто . В правый верхний/нижний угол лобового, чтобы она тебя снимала. Будешь вставлять при монтаже, а то не гуд смотреть в клаксон если опускаешь камеру на колени.

[FOFA]

3х осевой?

 

Гопру цепляй при езде в авто . В правый верхний/нижний угол лобового, чтобы она тебя снимала. Будешь вставлять при монтаже, а то не гуд смотреть в клаксон если опускаешь камеру на колени.

3-х осевой..Но хочу поменять

В машине чтото придумаем). Сейчас пока хочу камеру поменять

[FOFA]