А какого года патрол был? Свежий-свежий?
Оце так дило! 15г.в., класс! Думал что их только с 4.2 до сих пор делают.
Оман
Author
FOFA
, 14 Sep 2016 21:58
Replies in topic: 99
#62
FOFA
-
- ORM
-
- Registration: 15 Dec 2008
- 5,755 posts
Дока
-
Авто: Mitsubishi Pajero Sport 1 Чукуду
-
Имя:Володимир
- Пол:Мужчина
- Город:Київ-Рівне
Posted 22 April 2017 - 11:56
Пишеться чергова стаття в журнал....
Вирішив вставити уривок
Сьогодні наш маршрут лежить паралельно кордону з Єменом, кілометрів за 10 від однієї з найнебезпечніших країн світу.
В Ємені вже кілька років триває громадянська війна з величезною кількістю жертв і поїздка по цій частині Омана була ризикована і доволі небезпечна. Інформації в інтернеті майже немає. Їдемо в невідомість.
За 100 кілометрів до кордону почалися блок пости. Кожних 5 кілометрів зупиняють, інколи питають документи. За 30 кілометрів до кордону з Єменом нас зупинили озброєні оманські військові. Перевірити документи, питають куди ми їдемо. Але наступні 250 кілометрів ми їхали по пустельній місцевості майже без населених пунктів, місцями були поселення по пару будинків. Точка нашого призначення була маловідоме село в пустелі за кілометрів 50 від Саудівської аравії. Але як виявилося назва на моїх картах на російській мові та англійській їм нічого не говорила, арабська назва взагалі відрізнялася. Військові почали щось погане підозрювати. Ми ніяк не могли порозумітися, вони щось говорять між собою, я хвилююся, що можуть бути проблеми. Я почав зазирати в різні закутки на блок пості, шукав мапу Оману. Мені пощастило, вона висіла на одній із стін. Я попросив одного із солдат підійти зі мною до мапи. Я йому показав куди та як ми їдемо, де вже були. Вони сказали, що ми скажені екстремали, попередили, що 250 кілометрів у нас не буде заправок, попросили бути обережними, перепитали двічі чи дійсно впевнені і чи не заблукаємо. Так я дійсно переживаю чи вистачить нам пального. Наш автомобіль бере 20-22 літри бензину на 100 кілометрів, але в піску в пустелі доходить до 60-70 літрів. Але які будуть дороги далі невідомо. Їдемо далі. Навколо пустеля, повсюди каміння, нічого не росте, але навколо стада верблюдів, дивно, що вони їдять. Кілометрів 60 їхали повз великий пустинний каньйон, навколо ні душі. Пейзажі переносять нас інколи на Марс, інколи на Місяць. Декілька разів на зустріч пролітали броньовані джипи Оманської армії з кулеметами. Взагалі в кожній зустрічній машині нам вижалися повстанці з сусіднього неспокійного Ємену. Заїзжаємо в невелике поселення, в ньому декілька будинків і навколо пасуться стада верблюдів. Ми під’їзжаємо, на зустріч вибігає купа дітей та 3 жінки в колоритних різнокольорових нарядах. Я питаю чи можна їх сфотографувати, вони закривають лиця і говорять, що ні. Пізно, поки я питав, я вже тайком зробив декілька кадрів. Запитую в жінок, чи немає в них молока верблюдів чи сиру. Ну як запитую, на пальцях це показую. Одна жінка іде в будинок, виносить велику тарілку з молоком. Я показую пальцем в сторону верблюдів. Вони посміхаються і говорять: «бе-е-е-ее». Зрозуміло молоко, з кози. Але не гарно відмовлятися. Піднімаю тарілку та п’ю. Прощаємся, посміхаємся в відповідь, сідаємо в машину та їдемо далі в невідомість. Пального в баці стає все менше. Цікаво вистачить чи ні? Через кілометрів 50 в’їзжаємо в невелике поселення в пустельному каньєні. В центрі невеликий магазин. Заходимо. В магазині особливо нічого немає: чіпси, кола, але я відчув запах бензину. Питаю чи можна нам купити бензину? Вже через декілька хвилин нам в автівку заливають з каністри пальне. Заплатили в три дорого, але що поробиш. Варіантів інших немає. Це ж пустеля. Їдемо далі. Кількість піску на дорозі збільшується, місцями потрібно виходити з авто та думати як краще їхати. Інколи потрібно залітати на дюну з другого чи третього разу. Пісок стає все більш підступний. Наш автомобіль все важче та важче їде. Але ще такого випробування буде кілометрів 80. На одній із чергових пісочних перешкод зустрічаємо місцевого на пікапі, пікап закопався в піску і сам не може виїхати. Витягуємо його з піску, даємо йому води та їдемо далі. Дюни стають все більші. Черговий підйом вверх. Потрібно набрати швидкість та швидко перестрибнути через велику кучу піску, авто розганяється, ще трішки і будем стрибати, але я різко гальмую і авто застряє в піску. Я не знав, що буде за цією дюною і вирішив її не перестрибувати і застряв. А за дюною дорога була нахилена дуже сильно і на швидкості ми могли перевернулися. 20 хвилин відкопування з піку, декілька спроб виїхати, стіна піску в повітрі і ми знову можемо їхати. Згодом ми застрявали ще разів 3. Знову виходили та відкопували руками, штовхали машину і відносно швидко виїзжали. Руки були в крові від піску. Останні 50 кілометрів були напружені та важкі, машина була декілька разів на грані перевернутися, відковувати авто в 30 градусну спеку дуже складно та не просто. Згодом на горизонті ми помітили декілька пальм. Це був оазис в пустелі до якого ми прямували. Ми були хоч і знесилені, але щасливі. Саму складну частину нашого оманського маршруту ми подолали, ми це зробили.
Вирішив вставити уривок
Сьогодні наш маршрут лежить паралельно кордону з Єменом, кілометрів за 10 від однієї з найнебезпечніших країн світу.
В Ємені вже кілька років триває громадянська війна з величезною кількістю жертв і поїздка по цій частині Омана була ризикована і доволі небезпечна. Інформації в інтернеті майже немає. Їдемо в невідомість.
За 100 кілометрів до кордону почалися блок пости. Кожних 5 кілометрів зупиняють, інколи питають документи. За 30 кілометрів до кордону з Єменом нас зупинили озброєні оманські військові. Перевірити документи, питають куди ми їдемо. Але наступні 250 кілометрів ми їхали по пустельній місцевості майже без населених пунктів, місцями були поселення по пару будинків. Точка нашого призначення була маловідоме село в пустелі за кілометрів 50 від Саудівської аравії. Але як виявилося назва на моїх картах на російській мові та англійській їм нічого не говорила, арабська назва взагалі відрізнялася. Військові почали щось погане підозрювати. Ми ніяк не могли порозумітися, вони щось говорять між собою, я хвилююся, що можуть бути проблеми. Я почав зазирати в різні закутки на блок пості, шукав мапу Оману. Мені пощастило, вона висіла на одній із стін. Я попросив одного із солдат підійти зі мною до мапи. Я йому показав куди та як ми їдемо, де вже були. Вони сказали, що ми скажені екстремали, попередили, що 250 кілометрів у нас не буде заправок, попросили бути обережними, перепитали двічі чи дійсно впевнені і чи не заблукаємо. Так я дійсно переживаю чи вистачить нам пального. Наш автомобіль бере 20-22 літри бензину на 100 кілометрів, але в піску в пустелі доходить до 60-70 літрів. Але які будуть дороги далі невідомо. Їдемо далі. Навколо пустеля, повсюди каміння, нічого не росте, але навколо стада верблюдів, дивно, що вони їдять. Кілометрів 60 їхали повз великий пустинний каньйон, навколо ні душі. Пейзажі переносять нас інколи на Марс, інколи на Місяць. Декілька разів на зустріч пролітали броньовані джипи Оманської армії з кулеметами. Взагалі в кожній зустрічній машині нам вижалися повстанці з сусіднього неспокійного Ємену. Заїзжаємо в невелике поселення, в ньому декілька будинків і навколо пасуться стада верблюдів. Ми під’їзжаємо, на зустріч вибігає купа дітей та 3 жінки в колоритних різнокольорових нарядах. Я питаю чи можна їх сфотографувати, вони закривають лиця і говорять, що ні. Пізно, поки я питав, я вже тайком зробив декілька кадрів. Запитую в жінок, чи немає в них молока верблюдів чи сиру. Ну як запитую, на пальцях це показую. Одна жінка іде в будинок, виносить велику тарілку з молоком. Я показую пальцем в сторону верблюдів. Вони посміхаються і говорять: «бе-е-е-ее». Зрозуміло молоко, з кози. Але не гарно відмовлятися. Піднімаю тарілку та п’ю. Прощаємся, посміхаємся в відповідь, сідаємо в машину та їдемо далі в невідомість. Пального в баці стає все менше. Цікаво вистачить чи ні? Через кілометрів 50 в’їзжаємо в невелике поселення в пустельному каньєні. В центрі невеликий магазин. Заходимо. В магазині особливо нічого немає: чіпси, кола, але я відчув запах бензину. Питаю чи можна нам купити бензину? Вже через декілька хвилин нам в автівку заливають з каністри пальне. Заплатили в три дорого, але що поробиш. Варіантів інших немає. Це ж пустеля. Їдемо далі. Кількість піску на дорозі збільшується, місцями потрібно виходити з авто та думати як краще їхати. Інколи потрібно залітати на дюну з другого чи третього разу. Пісок стає все більш підступний. Наш автомобіль все важче та важче їде. Але ще такого випробування буде кілометрів 80. На одній із чергових пісочних перешкод зустрічаємо місцевого на пікапі, пікап закопався в піску і сам не може виїхати. Витягуємо його з піску, даємо йому води та їдемо далі. Дюни стають все більші. Черговий підйом вверх. Потрібно набрати швидкість та швидко перестрибнути через велику кучу піску, авто розганяється, ще трішки і будем стрибати, але я різко гальмую і авто застряє в піску. Я не знав, що буде за цією дюною і вирішив її не перестрибувати і застряв. А за дюною дорога була нахилена дуже сильно і на швидкості ми могли перевернулися. 20 хвилин відкопування з піку, декілька спроб виїхати, стіна піску в повітрі і ми знову можемо їхати. Згодом ми застрявали ще разів 3. Знову виходили та відкопували руками, штовхали машину і відносно швидко виїзжали. Руки були в крові від піску. Останні 50 кілометрів були напружені та важкі, машина була декілька разів на грані перевернутися, відковувати авто в 30 градусну спеку дуже складно та не просто. Згодом на горизонті ми помітили декілька пальм. Це був оазис в пустелі до якого ми прямували. Ми були хоч і знесилені, але щасливі. Саму складну частину нашого оманського маршруту ми подолали, ми це зробили.
- Wapour, ЧАП, Сава and 8 other like it
прочитав на одному диханні, ніби сам проїхав по цій дорозі, аж пісок у вухах застряв.Душевно, класно.Чекаємо продовження.
#68
SHOSS
-
- Юзер
-
- Registration: 16 Mar 2008
- 4,416 posts
Гвардеец
-
Авто: Велосипед
-
Имя:ОЛЕГ
- Пол:Мужчина
- Город:Вышгород
Posted 05 September 2017 - 12:32
- FOFA likes this
#72
FOFA
-
- ORM
-
- Registration: 15 Dec 2008
- 5,755 posts
Дока
-
Авто: Mitsubishi Pajero Sport 1 Чукуду
-
Имя:Володимир
- Пол:Мужчина
- Город:Київ-Рівне
#74
FOFA
-
- ORM
-
- Registration: 15 Dec 2008
- 5,755 posts
Дока
-
Авто: Mitsubishi Pajero Sport 1 Чукуду
-
Имя:Володимир
- Пол:Мужчина
- Город:Київ-Рівне
Number of users reading this topic: 0
0 users, 0 guests, 0 hidden users
