http://censor.net.ua/resonance/326471/volonterkurer_alekseyi_lipiridi_privez_teplovizor_a_rebyata_mne_govoryat_byla_by_u_nas_eta_shtuka_paru

Під всим сказанним цим волонтером, підпишусь під кожним словом.
Хто там дув не дасть збрехать- туди тягне назад.
І назад тягне не дурь, не романтіка війни, не адреналін, а чувство братства. От ночував я в батальйоні Донбас, так там спілкуються що з нами, що між собою через слова "брате, братан, братішка, інколи друже". В окопі твій сосід не тіло яке можна послать нах, не лох якого можна розвести, не чмо перед яким можна понти поганять. Він твій брат, який обов"язково а інколи і ціною свого життя тебе якщо поранять має витягти з під вогню.
Ось це чувство братсва, помноженного на не бажання щоб агресор розбомбив твою країну- і тягне волонтерів назад.
А патріоти тут на місті збирають кошти, ремонтують автомобілі, роблять все щоб волонтери могли забезпечить армію.
Я як свідок цих подій можу сказати одне- якби не волонтери, з нашими містами все було б так як на Донбасі.