Надійшла пропозиція покорити декілька двотисячних вершин наших чудових Карпат у компанії відчайдух-джиперів з ОРМ клубу!
Оскільки пропонував пригоду мій водій з Карпатського Кордону Петро Васильович, он же ПЕТІЧЬ, людина дуже позитивна, яка знає в горах всі схили, нички та стежки, то й вмовляти мене довго не було потреби. 
Тож збираємо бебехи та в путь. Точка збору - Рахів. До нього з Києва 850 км. Рушаймо.
Перша ж зупинка показала, що із рідної триступки нігрол не тече, а лльеться, причому у картер зчеплення. Таке було із моменту побудови машини. КПП знімав разів з п’ять.
Стакан на 200 км не так вже й багато для козла, але ж у горах із замасленим зчепленням може бути неперелівки.
Ночуємо в лісі біля Рівного. Ранок починається традиційною газоноводною розминкою: КПП зняти та поставити! Норматив Петіча - не більше трьох годин. Колектив починає нервувати та шуткувати щодо пошуку бабунь із великим сараєм, де можна залишити козлика й пересісти на Патріота. Але ж тоді все скінчиться не розпочавшись! Це нас анітрохи не влаштовує. 
Тож за 2,5 години закритий підшипник ведучого валу КПП знову став історично відкритим й припинив турбувати мене й громаду чорною калюжею під машиною.
http://s52.radikal.r...bd4a4ed48d7.jpg
Дорога до Рахова минула без пригод. Заночували в приятеля, яких у Петіча повні Карпати.
Ось і Рахів. Асфальт нарешті закінчився, здуваємося.
http://s020.radikal....30904c2f755.jpg
Підібралася компанія із 11 машин. Були присутні Київ, Одеса, Вінниця, Закарпаття та Польща.
http://s020.radikal....2e2fc8c57af.jpg
А ні фото, а ні відео не передають у повній мірі всю гамму відчуттів від подолання багнюки, крутючих підйомів й не менш відвісних спусків, коли гальма без першої пониженої швидкості не тримають машину, а штурман замість фото однією рукою тримає себе, а дугою - важіль роздатки, щоб не дай Боже ця падлюка не вибила у нейтраль.
Але я спробую, а ви собі уявляйте та готуйте свої машини до пригод!
Перший підйом та перший привал. У ефірі минула команда «попіісеть», яка, в залежності від потреб, сприймається по різному.
Частує Петічь, як принципово не п’юча людина.
http://s017.radikal....f5094d77f26.jpg
http://s010.radikal....9cc3cec11cd.jpg
http://s010.radikal....dddf2412be9.jpg
http://s012.radikal....5b50f0d699b.jpg
Тема цицьок не розкрита!
Наші коні!
http://s003.radikal....45241aac1cb.jpg
Круті тачки!
http://s019.radikal....c693c34b093.jpg
На горі надибали сироварню. Затарилися овечим сиром який смакуємо й донині.
http://s014.radikal....c9db9c7742d.jpg
Як годиться дісталися снігів. На дворі Червень.
Моя штурманка Оленка раніше в гори ходила пішака, та одразу відчула, що машиною зовсім інші відчуття.
http://s014.radikal....b34a74609ae.jpg
Екіпаж гірського козлика!
http://s016.radikal....604a2cef0df.jpg
Із Богом дісталися вершин. Здається Свидовець та Драгобрат. Назви гір та доріг я особо не запам’ятовував, цілком поклавшись на корифеїв оффроуда.
http://s004.radikal....50b38053f1d.jpg
http://s013.radikal....46dc04ee62a.jpg
http://s020.radikal....f1c360647e5.jpg
http://s015.radikal....73d2dfb95eb.jpg
Заночували у наметах на Драгобраті. Організатор дії Гена Толстяк зварив дивовижний бограч. Такої смакоти я давно не куштував. 
Зранку на нас чекав спуск у Рахів через крутячий підйом до вишки. 
http://s018.radikal....3e36fcd2e1b.jpg
http://s003.radikal....065a12861f4.jpg
http://s017.radikal....b9116cc8927.jpg
Спустилися в село. Вимкнув повний привід… За 500 метрів – вібрація, і задній кардан відпав від раздатки просто на асфальт.
Подякував Богові, що спустив нас із козликом неушкодженими з гір до цивілізації та УАЗолабазів.
Бісів уазоручник із його конструктивними прибздиками! 
Та тут спрацювала давно відома теза про «хвеноменальну ремонтопридатність совкопромівських машин у польових умовах». У першому ж відкритому у суботу магазині купуємо звичайний фланець моста. Ховаємо в рундук під лавку РУЧНЕ ГАЛЬМО й прямуємо наздоганяти громаду, яка погнала на Петрос.
http://s019.radikal....d818c0be512.jpg
4 години пішло на ремонт та ласування полуницями.
Тепер ми в горах без ручника, що правда користі із нього справного було не дуже. Відтоді моя штурманка за кодовим словом «РУЧНИК», за необхідності, оперативно діставала з кузова букову чурку та кидала під колесо. Час довів життєздатність такого механізму.
Завдяки знанням місцевості Петіча, який, пошана йому, залишився поруч, зрізали маршрут асфальтом й поперлися у гори.
Ми полюбили Карпати!!!
http://s009.radikal....0eed7863f8e.jpg
http://s019.radikal....b0b3303808b.jpg
Незабутній обід на сідловині під Петросом! А Петіч любить Соса-Солу!!!
Вперше й востаннє за цю подорож, застрягли. Простенька така собі колія до озерця із кочками посередині, хайджек їм під бампер! На одній такій й застряг звісивши колеса. 5 хвилин, жадане фото, й рушаймо далі.
http://s019.radikal....a7a6d6230df.jpg
http://s017.radikal....35d3d628047.jpg
Траверзою Петроса прямуємо як асфальтом, навіть нудно стало. Як тільки це озвучив то отримав «баюру вищу за хаби».
http://s017.radikal....cd54fa1194a.jpg
Ось такий він – «чорний джипер, дід Гліб». 
До вечора дісталися таки села та готельчика.
До опівночи пиячили за день народження одного з колег-джиперів, та вели душевні розмови. Чудова компанія - чудовий відпочинок! Почув та погодився із висловленою думкою, що «у лавах джиперів підарасів нема!». Дійсно, бо тут треба бути реальним мужиком із сталевими яйцями!
З ранку третього дня на нас чекає подолання гори Піп Іван. До підніжжя гори веде «асфальт», та ми не шукаємо легких шляхів.
[img]http://s019.radikal....dad68a.jpg[/IMG]
http://s013.radikal....58eb9f0ee62.jpg
Через підйом та спуск десь під 60 градусів із великими валунами, ми зрослися із Козликом в одне ціле. Місця для маневру нема, тільки вперед. Котячим кроком із камінчика на камінчик потроху спустилися через відкритий шлагбаум до підніжжя. А вже згаданий Гена Толстяк, колись, коли вперся у цей шлагбаум закритим, кажуть, подолав 1км цього кам’яного бісового розвалу заднім ходом!!! Ото справжня відвага! 
Шкода, що не було можливості зняти там фото або відео.
Нам «тудой», куди прямував цей автобус, тобто під Піп Іван й далі на самісеньку верхівку до обсерваторії, яку ще ляхи колись побудували. Миємо, після дивного спуску, яйця, та рушаймо у гору.
http://s017.radikal....c2f5c93a4ae.jpg
http://s020.radikal....7e8b1a8b65b.jpg
http://s015.radikal....73d2dfb95eb.jpg
http://s017.radikal....45eaab8e94c.jpg
http://s017.radikal....4d10afaa37d.jpg
Підйом. Перегріваємося всі! Лопає патрубок у Патріота. Остужаємося, лагодимо мотор й сунемося далі, у гору.
http://s019.radikal....10d94ff820d.jpg
http://s019.radikal....c3ba92046fb.jpg
Гудзь?
Біля самої вершини, десь на 2000-х метрів, відкриваємо висотний шиномонтаж. Вкотре кинуло боком на виступ скелі – отримав боковий розріз. Дотягнули до більш-меньш рівного балкончика та поставили запаску. На спуску ще один екіпаж там саме порізав колесо. Тож увага й ще раз увага! Це вам не болото, це гори!
[img]http://i058.radikal....6d3cf9.jpg[/IMG]
[img]http://s020.radikal....2db461.jpg[/IMG]
[img]http://s019.radikal....b856e3.jpg[/IMG]
[img]http://s017.radikal....b8e94c.jpg[/IMG]
[img]http://s017.radikal....faa37d.jpg[/IMG]
А ось й вершина. 2028 метрів від якогось там теплого моря.
http://s019.radikal....715380c615c.jpg
http://s019.radikal....5a83b105705.jpg
6500 км від побудови машини до першої реально підкореної вершини. Чим не добрий знак?
http://s017.radikal....4173a25bb6b.jpg
Ох і знатний нюхальний тютюн у Товстяка. Вичихав всіх бісів разом з їхньою матір’ю.
[img]http://s020.radikal....a733f4.jpg[/IMG]
[img]http://i056.radikal....7d4559.jpg[/IMG]
[img]http://i057.radikal....f15da3.jpg[/IMG]
Три богатири. Толстяк, Гліб, Покатух.
http://s017.radikal....5021268a5e4.jpg
Підкорили гору, час спускатися. Ламаємося-чинимося. Втома.
[img]http://i072.radikal....bee2de.jpg[/IMG]
[img]http://s019.radikal....1b7bfe.jpg[/IMG]
[img]http://s017.radikal....8215c1.jpg[/IMG]
[img]http://s57.radikal.r...197c6c.jpg[/IMG]
[img]http://s57.radikal.r...7248d6.jpg[/IMG]
Вкритий пилом дороги, але дороги, яку вже здолав!
http://s019.radikal....f32c547d540.jpg
Дорогою додому. Спекотно, але комфортно!
http://s017.radikal....bc8600e760b.jpg
http://s47.radikal.r...d74c3d47287.jpg
Наша камера якимось переляком паралельно знімала ще й відео. От дива!
Висновки:
Карпати – наша перлина! За наявності повнопривідного друга, впевненості у собі, друзях та своєму залізному коні, можна таки запхатися світ за очі, та підкорити будь-які вершини. Й не тільки гірські!
Дякую за позитивну компанію. Вибрані фото можу закинути на скриньку.
