Вийти на патрулювання околиць Фастова у великодньо-першотравневі дні замість гарячих домашніх пікніків спонукало багато речей: і гарна погода, і підібраний маршрут, і гарна компанія, і туга за відчуттями свободи і "напроломності"… Вийшло нас ні багато, ні мало – три екіпажі, всі три "Нісани", само собою "Патрулі". За планом мала відбутися така історія: проїзд по ґрунтовці через ліси довкола озера до зелених смердючих і глибоких польових боліт! Звісно ж, ціллю подорожі були ці самі болота, але природа вирішила не балувати нас швидким досяганням мети і влаштувала декілька потужних бар'єрів на шляху. І це тільки додавало нам бажання долати перепони, і втішатися власною непокорою їй (природі). Отже, поїхали! А поїхали ми по дорогам, які місцями ставала річкою, місцями були завалені деревами, місцями підступно ловили наші колеса у пастки а де їх зовсім не було, самі прокладали Проїхавши за півдня всього 30-40 км ми дісталися бажаної території і оттут почалися тести на вправність водіїв на міцність лебідок на визначення точок кипіння двигунів… Задовольнивши головну потребу наша команда перебазувалася на берег мальовничого озера, де під запах шашликів і гітарний дзвін зустріла вечір… А вечір видався пригодницьким!... В одного з екіпажiв «кінчився» генератор та сів акумулятор, в іншого луснув трос, третій застряг у багнюці… Словом, не кожен сценарист вигадає те, що утнула з нами Матінка-Природа. Та все ж нарікати нема чого! Ми ж заради цього і вирушили на це фастівське патрулювання - збудити дух авантюризму і нагадати собі, що людина сильна і нескорена тоді, коли "один за всiх, и всi за одного!". . . Далее